Опис досвіду роботи

Актуальність досвідуСкачати файл з Гугл-диска

Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Характерною особливістю цього періоду розвитку педагогічної освіти є пошук нових змісту, форм, методів і засобів навчання; розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження освітніх інновацій на засадах сучасної філософії освіти.

Компетентнісний підхід до вивчення іноземних мов розглядається як такий засіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання та досягнення мети навчання при розв’язанні певних проблемних завдань. Сучасна педагогіка визначає декілька груп компетентностей. Відповідно до рішень Європейської Ради основною компетентністю на уроках іноземної мови є комунікативна компетентність, тому що вона забезпечує набуття учнями вміння обговорювати проблеми, доводити власну позицію, виробляти власну точку зору, розвивати критичне і креативне мислення та адаптуватися у мовному середовищі.

Необхідність формування комунікативної компетентності учнів зумовлено реалізацією не тільки відповідно оновленого змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Найбільш ефективними шляхами реалізації комунікативного підходу до вивчення іноземної мови є застосування інтерактивних методів навчання. Системне використання інтерактивних методів є актуальним для сучасної освіти, та виступає ґрунтовною складовою у формуванні компетентної особистості учня як громадянина демократичного суспільства.

Теоретична база

         Методичне підґрунтя досвіду роботи та його практична реалізація спирається на Національну доктрину розвитку освіти, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Концепцію загальної середньої освіти (12-річна школа)», Регіональну програму впровадження компетентісно-орієнтованого підходу в навчальний процес  тощо. 

         Вивчення комунікативної компетентності особистості має як наукове, так і практичне значення, оскільки впливає на успішність порозуміння між людьми, уміння спілкуватися і налагоджувати стосунки. У результаті аналізу досліджень комунікативної компетентності було виявлено, що вона розглядається як: комунікативні знання (Л. Е. Орбан-Лембрик, Л. А. Петровська, А. П. Панфі­лова, О. Г. Коваленко), комунікативні здібності (Ю. М. Єме­льянов, А. П. Панфілова, С. С. Макаренко, B. R. Nancy), комунікативні характеристики (комунікативні риси) (Н. М. Мельникова, В. П. Черевко, Т. Д. Щербан, О. І. Гринчук, А. М. Сухов, А. О. Дер­кач). Узагальнюючи проаналізовані дані визначимо, що комунікативна компетентність має динамічний характер, представляє собою сукупність знань, які дозволяють розвивати здібності, орієнтуватися в комунікативних ситуаціях і формувати сталі комунікативні характеристики.

            Інтерес до технології комунікативного підходу як освітньої інновації з’явився в Україні близько десяти років тому.Методичне підґрунтя досвіду роботи та його практична реалізація спираються на наукові дослідження та теоретичні розробки відомих педагогів О.Пометун, І.Родигіної, Л.Пироженко, Т.Ремех, О.Мокрогуза, І.Якиманської, М.Махмутоватощо.

Технологічне підґрунтя досвіду

          Реалізувати стратегічну мету досвіду, створити умови для розвитку й самореалізації кожної особистості неможливо без урахування наступних умов: знання вікових особливостей та рівня комунікативної компетенції учнів; ознайомлення їх з особливостями інтерактивних методів; поступового введення інтерактивних прийомів у процес навчання; постійної роботи щодо розвитку навичок групової взаємодії.

Комунікативна компетентність учня характеризується цілою низкою  здібностей, що виявляються  у швидкості, глибині та міцності оволодіння  засобами і прийомами діяльності, таким як:

-         умінням слухати, сприймати і відтворювати інформацію;

-         вести діалог;

-         брати участь у дискусіях;

-         вести переговори;

-         уміння переконувати  і відстоювати  свою точку зору, тобто спілкуватися.

  Моделювання проблемних  ситуації, постійна організація пізнавальної діяльності учнів  забезпечує  на уроці  інтерактивне  спілкування, що  передбачає  обмін  думками, ідеями,  почуттями між  співрозмовниками,  умінням критично і творчо  мислити.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США) показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень відображені в схемі, що отримала назву „Піраміда навчання”. З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання –10%), а найбільших – інтерактивного.

Треба звернути увагу на ще один аспект освітньої діяльності - процес впровадження інтерактивних прийомів відбувається в умовах модульно-розвиваючого навчання. Ця система на відміну від класно-урочної має своє програмно - засобове забезпечення навчально-виховного процесу. До незаперечних здобутків модульно-розвивальної системи слід віднести те, що вона теоретично й технологічно розв’язує проблему внутрішньої вмотивованості навчально-освітньої діяльності вчителя й учня, вимагає від них максимальної пізнавальної регуляційної пошукової активності й самостійності.

Спираючись на  принципи модульно-розвиваючого навчання, запроваджуючи інтерактивні методи та прийоми  вчитель організує процес навчання на основі проблемного підходу до засвоєння знань, виступає в ролі консультанта-координатора.

Сутність досвіду

Досвід роботи дозволяє оцінити потенціал комунікативного підходу із позиції її адекватності завданню формування комунікативної компетентності школярів.

Об’єктом досвіду  виступає процес формування компетентної особистості учня.

    Предмет досвіду   - комунікативний підхід до навчання.

    Методи дослідження проблеми:

-      спостереження, аналіз;

-      розробка науково-методичних матеріалів з проблеми;

-      впровадження інтерактивних прийомів під час навчальних занять;

-      запровадження елементів аналізу діяльності роботи під час уроку, самоаналізу, взаємоаналізу;

-      розробка дидактичного матеріалу, тестових завдань;

-      моніторинг якості навчальних досягнень учнів;

-      узагальнення досвіду роботи з проблеми дослідження;

-      презентація досвіду роботи на рівні школи.

Завдання досвіду:

1.     Виявити можливості активних форм і  методів у формуванні комунікативної компетентності учнів під час викладання англійської мови.

2.      Обґрунтувати та експериментально підтвердити ефективність використання  комунікативного підходу  як складову процесу формування компетентної особистості.

Гіпотеза досвіду

          Якщо систематично використовувати на уроках  методи активізації комунікативного підходу , то можна очікувати якісного формування комунікативної компетентності в учнів, що в свою чергу сприятиме:

1)     продуктивному засвоєнню навчального матеріалу та розвитку навичок його практичного використання;

2)     збагаченню соціального та комунікативного досвіду школярів;

3)     підвищенню пізнавальної активності та мотивації навчання в учнів.

Що має зробити вчитель і який результат з позиції діяльнісного підходу буде свідчити про формування комунікативної компетентності?

Тому основними формами навчання є групова та індивідуальна.

 Значне місце у формуванні комунікативної компетентності посідають проблемні ситуації, письмові роботи у формі твору, комунікативні творчі  завдання, асоціативні кола, розробка проектів, широко використовую технології колективно-групового навчання, методи «Карусель», «Коло ідей», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Ажурна пилка» тощо.

Для ефективного застосування методів та прийомів активізації комунікативного підходу необхідно детально планувати роботу на уроці.            

Складові ефективності й успішності уроку:

Глибокі теоретичні    +     ретельне планування   +     творчий підхід
          знання                        та підготовка уроку                   учителя

Труднощі щодо впровадження досвіду

       діагностика  початкових знань та вмінь із предмету;

       навчання навичкам самоконтролю та взаємоконтролю;

       визначення рівня  досвідченості школярів;

       організація  групової та парної роботи.

Практична реалізація досвіду

Практичне значення досвіду полягає в тому, що його матеріали можуть бути використані вчителями англійської мови  при плануванні та здійсненні навчально-виховного процесу з предмету, в організації роботи з обдарованими учнями, в діяльності творчих груп тощо.

Висновки та результативність

           Кожен з методів навчання має певні переваги і недоліки. Ефективність їх застосування визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування методів навчання не існує. Педагог самостійно приймає рішення про використання того чи іншого методу на основі свого власного досвіду, врахування особливостей учнівської аудиторії з метою максимальної ефективності процесу навчання.

У ході інтерактивного навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу ситуацій і відповідної інформації, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми.

Інтерактивні методи відкривають нові можливості для ефективної взаємодії учителя й учнів: учитель стає наставником саморозвитку учня, провідником в інформаційному просторі, а учень в свою чергу, перетворюючись на суб’єкта пізнавальної життєдіяльності протягом уроку,  набуває особистісних компетентностей.

Інтерактивне навчання розвиває в учнів комутативні вміння та навички, забезпечує виховну мету, привчає їхпрацювати в команді, знімає нервове навантаження.

Стійка динаміка якості знань учнів є підтвердженням ефективності впровадження досвіду та обґрунтовує доцільність використання інтерактивних методів для формування компетентної особистості.

Навчальні заняття для мене та моїх учнів — постійний пошук,  спільна праця, в основі якої довіра та спільне бажання досягнути бажаний результат.